Дід і півень

Бігав півень по подвір’ї,
Позбиралось в коло пір’я.
Кукурікав цілу ніч,
То біжить, чи то летить.
То на ганок побіжить.
На двір увесь кричить:
«Ой, дід у мене спить та спить,
Й змушує мене робить».
Пішов півень ліг та спить,
Так голосно хропить.
Ось настав і ранок,
Дід несе сніданок.
«Ой, пташино, ти ледачий,
Цілу ніч по селам скачеш.
Кудкудаче чи кудись несеться…
Як ця лінь твоя зоветься?»
«По селам я не скакаю!
По дворі лише літаю»
«Не бреши мені, ледащо.
Он яка здорова паща.
Ти їсеш раз п’ять на день.
Не поймеш, це ти чи тєнь».
«Дід противний, пан старий,
Зовсім ти тепер сліпий!»
«Бідолашний, мені шкода,
Та така моя робота…»
Взяв топор старий дідусь,
Шия півня зразу хрусь.






Перевод (не в рифму, переводила в Яндексе):
Бегал петух по двору,
Собралось в круг перья.
Кукарекал всю ночь,
То бежит, то летит.
То на крыльцо побежит.
На весь двор кричит:
«Ой, дед у меня спит и спит,
И заставляет меня работать».
Пошел петух лег и спит,
Так громко храпит.
Вот настало и утро,
Дед несет завтрак.
«Ой, пташино, ты ленивый,
Целую ночь по селам скачешь.
Кудкудаче или куда-то несется...
Как эта лень твоя зовется?»
«По селам я не прыгаю!
Во дворе только летаю»
«Не ври мне, лентяй.
Вон какая здоровая пасть.
Ты едишь раз пять на день.
Не поймешь, это ты или тень».
«Дед противный, господин старый,
Совсем ты теперь слепой!»
«Бедняга, мне жаль,
Но такая моя работа...»
Взял топор старый дедушка,
Шея петуха сразу хрусь.